Історія справи

Постанова ВГСУ від 01.03.2017 року у справі №907/501/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 907/501/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.М.за участю представників:позивача Гуменюк І.П. (дов. від 25.10.2016 №б/н)відповідачане з'явився (про час і місце слухання справи повідомлений належним чином)третьої особине з'явився (про час і місце слухання справи повідомлений належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 20.12.2016у справі№ 907/501/16 Господарського суду Закарпатської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-СИСТЕМИ"за участю третьої особи на стороні позивачаРівненської митниці Державної фіскальної служби Українипростягнення заборгованості в сумі 16 293, 60 грн.ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-СИСТЕМИ" про стягнення заборгованості в сумі 16 293, 60 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.08.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Рівненську митницю Державної фіскальної служби України.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.10.2016 (суддя Йосипчук О.С.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано відсутністю протиправної поведінки та вини відповідача у заподіюванні збитків, а тому і безпідставністю покладення на останнього відповідальності у спірній ситуації.

Львівський апеляційний господарський суд в своїй постанові від 20.12.2016 (головуючий суддя Бонк Т.Б., судді Бойко С.М., Якімець Г.Г.) погодився з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.10.2016 про відмову в задоволенні позовних вимог, проте з іншим мотивуванням підстав.

В своїй постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги заявлено до неналежного відповідача, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

До того ж суд вказав, що матеріали справи не містять належних доказів того, що власником вантажу та надлишку вантажу є саме відповідач по справі.

Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги на суму 162 293, 60 грн., посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03.02.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.02.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У додаткових поясненнях Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" вказує про обставини, які просить врахувати при вирішенні касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутнього у судовому засіданні 01.03.2017 представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, з огляду на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2015 між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-СИСТЕМИ" укладено договір про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №Л/М/15/396/п.

10.12.2015 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору від 24.03.2015 №Л/М/15/396/п, якою змінено назву договору на "Договір про організацію перевезень та проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги" та замінено сторону договору - Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" на Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

08.02.2016 на підставі СМГС накладної №01289834 відправником ТОВ "Белкарботранс" (Республіка Білорусь) зі станції Мінськ-Сортувальний Білоруської залізниці, вагоном №61650909 було відправлено вантаж (вугілля кам'яне) на адресу отримувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-СИСТЕМИ", станція призначення Гнідава, Львівської залізниці, масою 69300кг.

10.02.2016 вказаний вище вагон №61650909 (на підставі Акту загальної форми №1083 від 10.02.2016) було затримано на станції Сарни виробничого підрозділу "Рівненської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії "Львівська залізниця" у зв'язку з виявленням комерційної несправність вагону. Вагон був відчеплений для перевірки та для контрольного комерційного перезважування.

10.02.2016 на Дорожній відомості (накладній) №01289834 проставлено штамп Рівненської митниці ДФС "Під митним контролем".

Результати контрольного комісійного зважування зафіксовано у Комерційному акті №355504/01 від 11.02.2016.

У вищевказаному акті зазначено про надлишок незадекларованого вантажу вагою 3700 кг. Про виявлення незадекларованого надлишку підрозділ позивача повідомив Рівненську митницю.

11.02.2016 станцією Сарни направлено телеграму на станцію відправлення Мінськ-Сортувальний Білоруської залізниці та станцію одержання Гнідава Львівської залізниці про виявлення надлишку вантажу понад його вантажопідйомність, для повідомлення вантажовідправника щодо вирішення питання розпорядження надлишку вантажу та про те, що вагон слідувати надалі не може.

17.02.2016 генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-СИСТЕМИ" ОСОБА_7 листом № 71 звернувся до начальника станції Сарни, в якому просив відвантажити надлишок вантажу з вагону № 61650909 в інший вагон та відправити по призначенню на станцію Гнідава Львівської залізниці для подальшого розмитнення. Оплату Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-СИСТЕМИ" гарантувало.

Після неодноразових звернень залізниці, листом від 25.02.2016 № б/н Рівненська митниця надала дозвіл на перевантаження надлишку вугілля з вагону № 61650909 в інший вагон.

27.02.2016 вантаж у кількості 3700 кг перевантажено у вагон № 63596365 та оформлено досильний перевізний документ.

З матеріалів справи вбачається, що 10.03.2016 зі станції Мінськ-Сортувальний надійшла телеграма, в якій зазначається, що власником вантажу у вагоні № 61650909 є вантажоотримувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-СИСТЕМИ" і всі питання щодо вантажу вирішує його власник.

В подальшому, вагон № 63596365 було затримано на станції Сарни для отримання інформації від митних органів щодо подальших дій з надлишком вантажу, який був незадекларований.

17.03.2016 вантаж вугілля кам'яне у кількості 3700 кг з вагону № 63596365 вилучено державним інспектором відділу митного оформлення № 2 митного поста Сарни Рівненської митниці, про що складено протокол про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобі і документів у справі про порушення митних правил №0173/204020/16 (а.с. 26 т.1).

Звертаючись до суду з позовом позивач вказував на те, що внаслідок описаних вище дій, при перевезенні згаданого вантажу за адресою відповідача, вагон № 63596365 з надлишком вантажу перебував на станції Сарни Львівської залізниці 456 годин (з 27.02.2016 по 17.03.2016) за що було нараховано кошти в розмірі 16 293,60 грн.

01.07.2016 позивач на адресу відповідача направив претензію із вимогою сплатити кошти, однак останній не визнав претензію і відмовився сплачувати плату за користування вагоном.

Вищезазначена обставина і стала підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до суду з позовом.

Перевіривши доводи скаржника, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Так, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, регулюються Договором сторін, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) та чинним законодавством України.

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457).

Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 4 Статуту залізниць України перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Відповідно до статті 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.

За приписами статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням. Вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.

Правове регулювання порядку та умов користування вагонами і контейнерами парку залізниць України, парку залізниць інших держав, а також тих, що належать підприємствам та орендовані ними, за час затримки на коліях залізниць загального користування, здійснюється Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113.

Пунктом 2 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності вносять плату.

Відповідно до пунктів 3, 4 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Як вже зазначалось, у зв'язку з тим, що вагон № 63596365 з надлишком вантажу простоював на станції Сарни Львівської залізниці 456 годин (за період з 27.02.2016 по 17.03.2015) Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" нарахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-СИСТЕМИ" плату за користування вагоном у розмірі 16 293, 60 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення вищевказаної суми суди попередніх інстанцій вказували про відсутність протиправної поведінки та вини відповідача у ситуації, яка виникла, а також про відсутність доказів того, що власником вантажу та надлишку вантажу є саме відповідач по справі.

Разом з тим, вищевказані висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів Вищого господарського суду України визнає помилковими з огляду на наступне.

Так, перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав.

Статтею 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) визначено, що при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.

Згідно параграфу 6 статті 28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникло по причинам, не залежним від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку передбаченому статтею 31 "Оплата провізних платежів та неустойок".

Згідно параграфу 1 статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, оплата провізних платежів є обов'язком: одержувача - перевізнику, який видає вантаж, за здійснене ним перевезення.

Відповідно до параграфів 1, 2 статті 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника.

Порядок взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами", затверджений наказом Державної Митної служби України та Міністерства транспорту України від 28.05.2004 N 399/442, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.06.2004 визначає, що товари(вантажі), що прибувають на станцію призначення й перебувають під митним контролем, розміщуються в місцях загального користування й перебувають під охороною залізниці, а для здійснення митних процедур можуть подаватися в інші зони митного контролю.

Посадові особи залізниць не мають права видавати товари (вантажі), що перебувають під митним контролем, виконувати будь-які операції з ними (навантаження, вивантаження,перевантаження, виправлення пошкоджень упакування, розпакування, перепакування або зміну ідентифікаційних знаків чи маркування, нанесених на упаковку) без дозволу митного органу.

Частина 2 статті 218 Митного кодексу України, що міститься у главі 32 "Митні формальності на залізничному транспорті" передбачає спеціальні норми проведення митних процедур (контролю) на залізничному транспорті: розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

З викладеного вбачається, що обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, визначений положеннями чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин.

Таким чином, стягнення коштів за виконання маневрової, огляду/переогляду вантажу та іншої роботи можливе не тільки за умови наявності попередньої згоди вантажовласника на вчинення таких дій, а й у інших випадках передбачених законом, у тому числі у випадку проведення митного контролю та митного оформлення товарів.

Як вже зазначалось, спірний вагон № 63596365 з надлишком вантажу перебував на станції Сарни Львівської залізниці у зв'язку з порушенням митного оформлення, а саме був незадекларований.

Матеріалами справи підтверджується, що власником вантажу у вагоні № 63596365 є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-СИСТЕМИ".

До того ж, в матеріалах справи міститься лист від 17.02.2016 №71, в якому генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-СИСТЕМИ" ОСОБА_7 звернувся до начальника станції Сарни та просив відвантажити надлишок вантажу з вагону № 61650909 в інший вагон та відправити по призначенню на станцію Гнідава Львівської залізниці для подальшого розмитнення. Оплату Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-СИСТЕМИ" гарантувало.

Колегія суддів зауважує і на тому, що пунктом 4.2, укладеного між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-СИСТЕМИ" договору про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №Л/М/15/396/п, визначено, що у міру виконання перевезень та надання послуг "залізниця" відображає в особовому рахунку використання "замовником" коштів для оплати перевезень вантажів, за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг, а також штрафів на підставі відповідних документів.

Враховуючи умови договору, та те, що чинним законодавством не передбачено, що плата за користування вагонами є безкоштовною, колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-СИСТЕМИ" заборгованості у розмірі 16293, 60 грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно статті 1115 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (стаття 1117 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, зокрема, те, що судами попередніх інстанцій була дана неправильна юридична оцінка обставинам у даній справі та невірно застосовано норми матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення в порядку пункту 2 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України про розподіл господарських витрат, зокрема, передбачено, що витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-СИСТЕМИ".

Пунктом 11 статті 11111 Господарського процесуального кодексу України передбачено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі №907/501/16 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.10.2016 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-СИСТЕМИ" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" 1515, 80 грн. судового збору за перегляд справи в апеляційному господарському суді та 1653,60 грн. судового збору за перегляд справи в суді касаційної інстанції.

Доручити Господарському суду Закарпатської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді В.Корсак

О.Сибіга